Словарь української мови (1924)/кропівник
| ◀ кропити | Словарь української мови К кропівник |
кропковий ▶ |
|
Кропівни́к, ка, м. У гуцульскихъ древорубовъ: рабочій, поливающій водой деревянный желобъ, по которому съ горы внизъ спускается дерево. Шух. I. 179.