Словарь української мови (1924)/крихта
| ◀ крихко | Словарь української мови К крихта |
крицевий ▶ |
|
Кри́хта, ти, ж. 1) Крошка. Голодувала часто, оставляючи дитині і посліднюю крихту. Кв. I. 213. 2) Малость. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців. МВ. (О. 1862. III. 76). 3) Крошка — ласкательное слово, прилагаемое къ людямъ (употребляется преимущественно въ формѣ уменьшит.) Серце моє, крихто моя! Ум. Кри́хітка, кри́хточка. В чужу землю чужі люде мене заховають, а своєї ся крихотка надо мною ляже. Шевч. 73. Так гуртом по християнській і поховали мою крихітку. Г. Барв. 532. В мене в хазяйстві зайва крихточка не пропаде. Левиц. Пов. 63.