Словарь української мови (1924)/криво

by Борис Грінченко

◀ кривісінький

Словарь української мови Борис Грінченко К криво

кривобедрий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кри́во, нар. 1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном. 2) Не такъ, какъ слѣдуетъ, невпопадъ; ложно. Коли нога моя ступала криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. I. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.