Словарь української мови (1924)/кривдити
| ◀ кривда | Словарь української мови К кривдити |
кривдиця ▶ |
|
Кри́вдити, джу, диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296.
| ◀ кривда | Словарь української мови Борис Грінченко К кривдити |
кривдиця ▶ |
|
Словарь української мови — К
кривдити
Борис Грінченко
1924
Кри́вдити, джу, диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296.