Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кракати
Берлін: Українське слово, 1924

Кра́кати, каю, єш, гл. 1) Каркать. Як летіла ворона до гори, то й кракала. Ном. 2) Таскать? Да мене жиди злапали, за чуприну кракали. Чуб.