Словарь української мови (1924)/косматій
| ◀ космак | Словарь української мови К косматій |
космачитися ▶ |
|
Косматі́й, тія́, м. Человѣкъ въ космахъ, косматый. Встрѣчено въ пасхальной виршѣ, въ приложеніи къ Іоанну Крестителю: Йван Косматій його хрестив. О. 1862. VI. 51.