Словарь української мови (1924)/косинець
| ◀ косильки | Словарь української мови К косинець |
косиня ▶ |
|
Коси́нець, нця, м. 1) Треугольникъ. 2) Треугольная полка въ углу комнаты. Ум. Коси́нчик. Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки. Левиц. I. 133.