Словарь української мови (1924)/косарь
| ◀ косарський | Словарь української мови К косарь |
косарювати ▶ |
|
Коса́рь, ря́, м. 1) Косарь, косецъ. Гей нуте, косарі, ви, косарики мої. Ном. № 9998. Въ видѣ косаря представляется смерть. Над головою вже несе свою неклепаную косу косарь непевний. Шевч. 2) Насѣк. Фалангидъ, сѣнокосъ, Phalangium opilio. Вх. Пч. I. 7. 3) Ножъ изъ обломка косы, употребляемый для бритья. Сим. 157. 4) Созвѣздіе Оріонъ. Чуб. I. 14. 5) мн. Раст. Erodium cicutarium. Вх. Пч. I. 10. Ум. Коса́рик, коса́ричок. Мій синочку, мій косаричку! Мил. 213.