Словарь української мови (1924)/коріньковий

by Борис Грінченко

◀ корінь

Словарь української мови Борис Грінченко К коріньковий

коркобець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Корінько́вий, а, е. 1) Сдѣланный изъ корня. Корінькова люлька. 2) О водкѣ: настоянная на кореньяхъ. Була і пінна… і запікана, і полинькова, і корінькова. Кв. II. 185. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69.