Словарь української мови (1924)/корінний

by Борис Грінченко

◀ корінище

Словарь української мови Борис Грінченко К корінний

коріння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Корінний, а, е. 1) Корневой, относящійся къ корню. 2) Пряный. Желех. Корі́нна. Водка, настоянная на кореньяхъ. В приставках стояла брага, а в бутелях пінна і перцівка, і кропкова, і густа корінна. Мкр. Н. 23.