Словарь української мови (1924)/корчитися

by Борис Грінченко

◀ корчити

Словарь української мови Борис Грінченко К корчитися

корчів ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ко́рчитися, чуся, чишся, гл. Корчиться. Берест од огню корчиться. Чуб. I. 85. Барило вихопив із-за пояса пистоль, навів на ляха, що од мук корчився на палі. Стор. МПр. 131.