Словарь української мови
Борис Грінченко
К
корч
Берлін: Українське слово, 1924

Корч, ча́, м. 1) Пень. 2) Кустъ. Тілько при долині два корчі калини. Чуб. V. 32. Ум. Ко́рчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу. Грин. III. 219.