Словарь української мови (1924)/корх
◀ коругов | Словарь української мови К корх |
корцівка ▶ |
|
Корх, ха, м. 1) Мѣра длины въ ширину ладони или въ четыре пальца. В старі годи бач на ціп міряли корхами. Харьк. г. Виріс як ячменик на корх, що тілько на голу косу косити. Черниг. у. Виріс на три корхи вгору. Г. Барв. 347. 2) Щепотка (земли). І то не наш корх землі, що нам очі закриють. Ном. № 1499.