Словарь української мови (1924)/корона
| ◀ коромолувати | Словарь української мови К корона |
коронний ▶ |
|
Коро́на, ни, ж. Корона. Являлась перед ним в золотій короні, як малюють святих на образах. Левиц. I. 271. Ум. Коро́нка, коро́нонька, коро́ночка. А за нею Мати Божа, зложила корононьку на її головоньку. Рк. Макс.