Словарь української мови (1924)/король
| ◀ королівщина | Словарь української мови К король |
корольский ▶ |
|
Коро́ль, ля́, м. 1) Король. Сейми, сеймики ревіли, сусіде мовчали, дивилися, як королі із Польщі втікають. Шевч. 130. То король ниверсали писав, самому Барабашу до рук подавав. Дума. 2) Названіе вола самой свѣтлой масти. КС. 1898. VII. 42. 3) Весенняя хороводная игра молодежи, существующая въ двухъ видахъ. Опис. у Чуб. III. 42—46, Ив. 74, Маркев. 70. Ну лиш у хрещика, або в короля. МВ. 4) Король (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463. 5) Преимущ. во мн. Родъ игры въ бирюльки; изъ употребляющихся при этомъ 36 палочекъ, четыре, болѣе толстыя, также называются короля́ми. КС. 1887. VI. 478. Ум. Коро́лик.