Словарь української мови (1924)/кормига
◀ корма | Словарь української мови К кормига |
кормило ▶ |
|
Корми́га, ги, ж. Иго, ярмо, власть. Ми тілько тоді кумпанія кармазинам, як треба виручати їх із під кормиги лядської. К. ЧР. 68. Під корми́гу підгорну́ти. Подчичинить подъ власть. Хотіла невістку під свою кормигу підгорнути, але не вдалося таки. Канев. у.