Словарь української мови (1924)/копійка

by Борис Грінченко

◀ копій

Словарь української мови Борис Грінченко К копійка

копійчаний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Копі́йка, ки, ж. 1) Копейка. У Попівці хліб по копійці, у Перекопі хліб по копі. Ном. 2) Деньги, капиталъ. Скотинку попродала і стала собі з копійки жити. Кв. Як стали хазяйнувать, так де та й копійка набралась! Зараз і почав скуповувать землю. О. 1861. X. 29. Ум. Копі́єчка. А я оддала братові всі до копієчки, що взяла за худобу. МВ.