Словарь української мови (1924)/копитце

by Борис Грінченко

◀ копитонько

Словарь української мови Борис Грінченко К копитце

копиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Копитце́, ця́, с. 1) Ум. отъ копито́. Кінь води не п'є, копитцями б'є. Чуб. І. 2) Родъ инкрустаціи изъ мѣди въ формѣ подковы. Шух. I. 278. 3) мн. Родъ вышивки. Kolb. I. 49. 4) мн. = Копитень. ЗЮЗО. I. 113.