Словарь української мови (1924)/копилити

by Борис Грінченко

◀ копил

Словарь української мови Борис Грінченко К копилити

копилитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Копи́лити, лю, лиш, гл. — гу́би. Отдувать, оттопыривать (губы). Переносно: важничать, относиться къ чему съ пренебреженіемъ; дуться. Не копильте, каже, дітки, губок, не копильте! Їжте, воно смашне! Сим. 231—232. Не будете ви в нас копилить губу, як ті запорожці, що всі в них рівні. К.