Словарь української мови
Борис Грінченко
К
копець
Берлін: Українське слово, 1924

Копе́ць, копця́, м. 1) Межевой знакъ. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом обкопає. К. ЧР. 199. 2) Инструментъ для долбленія меду.