Словарь української мови (1924)/копанка

by Борис Грінченко

◀ копаниця

Словарь української мови Борис Грінченко К копанка

копання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ко́панка, ки, ж. 1) Копаніе, выкапываніе. 2) Родъ маленькаго колодезя безъ вѣнца. Узяв хліба шматочок, а води таки не брав: була там у лісі копанка. Грин. I. 4. 3) Выкопанный прудикъ, сажалка. Вас. 200. 4) Расчищенное подъ посѣвъ мѣсто въ лѣсу, которое еще нельзя пахать, можно лишь копать. Желех. Вх. Зн. 27. Ум. Ко́паночка. Пішла пошукать води, аж найшла маленьку копаночку. Руч. Ск. II. 64.