Словарь української мови (1924)/коновід
| ◀ коновальський | Словарь української мови К коновід |
коновой ▶ |
|
Конові́д, во́да, м. 1) Приводящій на ярмарку для продажи лошадей? Коноводи, воловоди, люлешники, табашники, шилники, милники, селяне, городяне, міщане… добрі люде! А сходьтесь, сходьтесь, сходьтесь!.. Я щось скажу“. Изъ выкликанія на базарѣ. КС. 1882. III. 600. 2) Конокрадъ. А вже циганів, отих коноводів… що обдурюють народ, так і не розминешся. Кв. II. 323.