Словарь української мови
Борис Грінченко
К
комель
Берлін: Українське слово, 1924

Коме́ль, мля́, м. Толстый конецъ отрубленнаго древеснаго ствола. Як узяв колоду за комель, підвів проти себе, як свічку, та як ударе комлем у землю, — так вона на сажень у землю ввійшла. Мнж. 9.