Словарь української мови (1924)/колісчатко
| ◀ колісчатий | Словарь української мови К колісчатко |
коліш ▶ |
|
Колісча́тко, ка, с. Ум. отъ колісча́. 1) Рѣзецъ для тѣста. 2) мн. Родъ прошвы или вышивки на бѣльѣ. Чуб. VII. 415.
| ◀ колісчатий | Словарь української мови Борис Грінченко К колісчатко |
коліш ▶ |
|
Словарь української мови — К
колісчатко
Борис Грінченко
1924
Колісча́тко, ка, с. Ум. отъ колісча́. 1) Рѣзецъ для тѣста. 2) мн. Родъ прошвы или вышивки на бѣльѣ. Чуб. VII. 415.