Словарь української мови (1924)/колувати

by Борис Грінченко

◀ колування

Словарь української мови Борис Грінченко К колувати

колудрабок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Колува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Идти кругомъ, идти по круговой линіи. Горою сонечко колує. О. 1862. IV. 23. 2) Кружить, колесить, дѣлать объѣзды. Хто колує, той вдома ночує. Чуб. I. 248. Волю колувати, як просто їхати та бідувати. Ном. № 11409.