Словарь української мови (1924)/колотнеча

by Борис Грінченко

◀ колотівка

Словарь української мови Борис Грінченко К колотнеча

колотник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Колотне́ча, чі, ж. Ссора, споръ, драка, свалка. Тіки на поріг, аж там така смертенна бійка та колотнеча діється. Харьк. Смерть запанувала там, де недавно був гармідер і колотнеча. Левиц. Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Мир. ХРВ. 87.