Словарь української мови (1924)/коломиєць

Словарь української мови
Борис Грінченко
К
коломиєць
Берлін: Українське слово, 1924

Коломи́єць, ми́йця, м. 1) Житель Коломыйскаго округа. 2) Добывающій соль. Ой чи ти козак, чи ти чумак, чи ти коломиєць? передай мені хоть сухарь на гостинець. Нп. Значеніе слова видно изъ слѣдующихъ стиховъ Климентія: Торяники велику працю подиймають, паче коломийцов, що гуски виробляють. О. 1861. I. 226.