Словарь української мови (1924)/колобродити
| ◀ колобок | Словарь української мови К колобродити |
коловатень ▶ |
|
Колобро́дити, джу, диш, гл. Куралесить. Еней тут добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Котл. Ен. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить. Нп.