Словарь української мови (1924)/козацький

by Борис Грінченко

◀ козацтво

Словарь української мови Борис Грінченко К козацький

козача ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Коза́цький, а, е. 1) Казацкій, принадлежащій казаку. Не китайкою покрились козацькії очі. Шевч. 2) Казацкій, рыцарскій, воинскій. Ой засію я надії і думи високі у козацькій, у лицарській натурі широкій. К. Досв. Коза́цьке мо́ре. Черное море. Чорне, або по старосвітському Козацьке море. О. 1862. III. 34. Коза́цьке со́нце. Луна. Козацьке сонце високо підбилось угору; зорі вкрили все небо як ризу К. ЧР. 147. Коза́цький залізня́к. Раст. Phlomis pungens Wild. ЗЮЗО. I. 131.