Словарь української мови (1924)/кожушок
| ◀ кожушно | Словарь української мови К кожушок |
коза ▶ |
|
Кожу́шо́к, шка, м. Ум. отъ кожу́х. 1) У новеньких кожушках, у сивеньких шапочках, — так гарно повдягані дітки. Харьк. у. Послі собі й кожушок справимо. МВ. 2) Кожа, внѣшняя оболочка нѣкоторыхъ животныхъ. Въ сказкѣ — лягушечья кожа у женщины, превращенной въ лягушку. Взяла кожушок з себе скинула, вийшла… Знову кожушок наділи і стала такою жабою, як і була. Рудч. Ск. II. 101. Кожушок у воші. Константиногр. у. 3) — на орі́сі. Листоватая плюска у орѣха. Желех. 4) Тонкая кожица поверхъ молока, киселя и пр. Желех. 5) мн. Рас. Echinospermum lappula. ЗЮЗО. I. 121.