Словарь української мови (1924)/ковтун
| ◀ ковтрушковий | Словарь української мови К ковтун |
ковть ▶ |
|
Ковту́н, на́, м. 1) Медиц. Колтунъ, Plica polonica. Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. І довгі коси в реп'яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340. 2) Вообще сбившіеся въ комья волосы. 3) Комокъ овечьей шерсти, попадающійся при разбираніи ея для чесанія. Вас. 152.