Словарь української мови (1924)/ковтки

by Борис Грінченко

◀ ковтати

Словарь української мови Борис Грінченко К ковтки

ковтнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ковтки́, кі́в, мн. 1) Серьги. О. 1861. XI. Свид. 29. Гол. Од. 60. Шух. I. 130. В стьожках, в намисті і ковтках тут танцювала викрутасом. Кот. Ен. 2) Сбившіеся комья шерсти. Диви, які ковтки он на собаці. Канев. у.