Словарь української мови
Борис Грінченко
К
ковнір
Берлін: Українське слово, 1924

Ко́внір, ра, м. = Ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. К. ЧР. 327. Ум. Ковніре́ць. А в нашого Василя… вишиваний ковнірець. Чуб. V. 1115.