Словарь української мови
Борис Грінченко
К
ковбок
Берлін: Українське слово, 1924

Ко́вбок, бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. Шух. I. 88. 177. Ум. Ко́вбчик. Вх. Зн. 26.