Словарь української мови
Борис Грінченко
К
ковбан
Берлін: Українське слово, 1924

Ковба́н, на́, м. 1) = Ковбиця 2. Желех. 2) Короткій толстый обрубокъ дерева, употребляющійся вмѣсто табурета. Вх. Зн. 26.