Словарь української мови (1924)/кований
| ◀ коваляк | Словарь української мови К кований |
кованка ▶ |
|
Ко́ваний, а, е. 1) Подкованный. Ой стукнули ковані коні на дворі. О. 1862. IV. 31. Ся на оби́дві ко́вана. Этой не проведешь. Ном. 2) Окованный. Ой де ж твої, Нечаєнку, кованії вози? Макс. Старосвітська скриня на коліщатах, кована залізом вся. Левиц. I. 193. 3) Мощеный. Як поїдете у місто, то шукайте кованої вулиці; вона тілько одна там і є. Звенигор. у. 4) Чеканенный. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. К. ЧР. 42. 5) Съ измѣненнымъ удареніемъ: кова́ний. Пятнистый (о масти свиней). Кабана будут смалить… и смалять кова́ного или бі́лого. Сим. 142. Від мого кованого кабанця не втече ні один заєць. О. 1862. II. 25.