Словарь української мови (1924)/кобзина

by Борис Грінченко

◀ кобзарювати

Словарь української мови Борис Грінченко К кобзина

кобзонька ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кобзи́на, ни, ж. = Кобза. Узяв кобзину в руки та й зачав співати. Федьк. Поез. I. 4. Ой далеко чути козака Ворла, що іде з кобзиною. Гол. I. 272.