Словарь української мови
Борис Грінченко
К
ко
Берлін: Українське слово, 1924

Ко. Неотдѣлимая частица, употребляющаяся при повелит. наклоненіи, подобная русскому ка. Ходи-ко, дай-ко! Вх. Зн. 26.