Словарь української мови (1924)/книжник
◀ книжковий | Словарь української мови К книжник |
книжницький ▶ |
|
Кни́жник, ка, м. Книжникъ, любитель книгъ; большой грамотей. Одно изъ пожеланій на крестинахъ новорожденному: Щоб був великий книжник! Мил. 27. З мене не великий книжник. О. 1862. VIII. 9.