Словарь української мови (1924)/клясти

by Борис Грінченко

◀ кляскати

Словарь української мови Борис Грінченко К клясти

клятий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Клясти́, кляну́ (клену́), не́ш, гл. 1) Проклинать. Не співає чорноброва, кляне свою долю. Шевч. 69. Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас. Єв. М. V. 44. 2) Поносить, ругать. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831.