Словарь української мови (1924)/клямка
| ◀ клямбра | Словарь української мови К клямка |
клямра ▶ |
|
Кля́мка, ки, ж. Щеколда. Коли чує, — хтось лапає біля клямки; відчинив двері. Стор. Кля́мка запа́ла. Дѣло кончено, поздно ужъ. Ном. № 1840, 1841. Ум. Кля́мочка. Вона зараз притягне залізну клямочку з гвіздочком. Ком. II. 67.