Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клюшник
Берлін: Українське слово, 1924

Клю́шник, ка, м. 1) = Ключник. Правда, добродію мій любий, каже старий клюшник. К. ЧР. 6. Лях-Бутурлак клюшник галерський. АД. I. 210. 2) Въ цехѣ: помощникъ цехмистра. 3) Въ рыболовной артели: хранитель одного изъ двухъ ключей отъ денежнаго сундука (на Азовскомъ морѣ).