Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клюпати
Берлін: Українське слово, 1924

Клю́пати, паю, єш, гл. 1) Стучать. Вх. Зн. 26. 2) = Клюкати 1. Жонва клюпає дзьобом в дерево. Вх. Зн. 26.