Словарь української мови (1924)/клюка
| ◀ клюк | Словарь української мови К клюка |
клюкати ▶ |
|
Клю́ка, ки, ж. 1) Палка съ крючкомъ, крюкъ. Коли жиди Христа мучили, на роспятію гей роспинали, клюков за ребра гей розбивали. Гол. II. 23. 2) Клюки́ роби́ти = ключкува́ти. Вх. Уг. 245.