Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клюга
Берлін: Українське слово, 1924

Клюга́, ги́, ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані… — І в мене клюга за халявою… — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще… Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги списовії.