Словарь української мови (1924)/клепка

by Борис Грінченко

◀ клепець

Словарь української мови Борис Грінченко К клепка

клептати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кле́пка, ки, ж. Клепка. Ой у полі озерце, там плавало відерце. Соснові клепки, а дубове денце. Чуб. V. 81. Торох відра об землю, аж клепки забряжчали. Рудч. Ск. II. 124. У йо́го кле́пки не стає́ в голові́. Нема́є тре́тьої кле́пки в голові́. Онъ глуповатъ. У него голова не въ порядкѣ. Ном. № 6254. Чуб. I. 249. Ора́ти кле́пкою. Идти на перекоръ. Ном. № 3308. Ум. Кле́понька, кле́почка. Соснові клепоньки, дубове денце. Грин. III. 242. Щоб твої обручі погоріли у печі, щоб твої клепочки розносили діточки. МУЕ. III. 159.