Словарь української мови (1924)/клейнод

by Борис Грінченко

◀ клейно

Словарь української мови Борис Грінченко К клейнод

клейнодець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Клейно́д, да, м. 1) Драгоцѣнность. 2) Атрибуты власти, регаліи. Не на теє, миле браття, я Січ руйнувала, ой щоб я вам ваші землі, клейноди вертала. ЗОЮР. I. 322. Возьміть мої отаманські клейноди, панове, та однесіть москалеві. Шевч. 573.