Словарь української мови (1924)/клейнити

by Борис Грінченко

◀ клейгов

Словарь української мови Борис Грінченко К клейнити

клейно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Клейни́ти, ню́, ни́ш, гл. Клеймить, налагать клеймо, тавро. Клейнити вівці. Щепи у мене клейнеті, — от я й пізнав, хто вкрав у мене п'ять щеп. Волч. у.