Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кластися
Берлін: Українське слово, 1924

Кла́стися, ду́ся, де́шся, гл. 1) Быть положеннымъ, класться. Умірать, — не на віз кластись. Чуб. I. 294. 2) Ложиться. Ще дівчина спатоньки не клалась, козакова пшениченька зжалась. Мет. 28. 3) Готовиться, собираться. Дощик сьогодня клався, клався, та й не зірвався. Чуб. I. 301. Кладеться на годину. Зміев. у. Се мені дорога кладеться. Ном. № 11358. Як на добро кладеться, то й на скіпку прядеться. Ном. 4) — за ко́го. Выдавать себя за кого. Ти кладешся за доктора. Вх. Зн. 25.