Словарь української мови (1924)/клап

by Борис Грінченко

◀ кланятися

Словарь української мови Борис Грінченко К клап

клапан ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Клап, па, м. 1) Родъ зубца въ одеждѣ. Гол. Од. 22. 2) = Капель. Гол. Од. 69. 3) мн. Объ ушахъ свиньи. Ум. Кла́поньки. Прийшла свиня до коня та й каже: „Ось бо й я румак!“. А кінь одказав: „І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сама як свиня“. Ном. № 7931.